Економіка і управління бізнесом

У даній статті розглядається проблема недостатнього забезпечення кредитними ресурсами аграрних підприємств України, яка стримує подальший розвиток виробництва продукції в галузі й нарощування питомої ваги її у ВВП країни. Банківське кредитування аграрного виробництва залишається обмеженим через те, що банки все ще вважають аграрні підприємства об’єктами підвищеної ризиковості й низької кредитоспроможності, а в сегменті агрокредитування перевага ними надається крупним підприємствам, які здійснюють аудит своєї фінансової  звітності і страхують урожаї. Помітний попит на кредити з боку аграріїв стримується високими відсотковими ставками, переважною короткостроковістю кредитних угод, вимогами високих авансових платежів, ліквідної застави чи гарантій. У даній статті ставилося за мету показати можливості розширення кредитування аграрних підприємств  як за рахунок банківського кредитування, і  альтернативних форм та видів агрокредитування – лізингового, вексельного кредитування або комбінації різних форм та інструментів. Ці форми є більш «толерантними» до аграріїв, ніж банківське кредитування. Порівняльні розрахунки, здійснені на матеріалах ряду українських банків, підтвердили, що платежі по лізингу є нижчими, ніж по кредиту, а по авальованому векселю нижчими, ніж по лізингу. До того ж ці форми дозволяють уникати високих авансових внесків, жорстких вимог до застави майна, до наявності позитивної кредитної історії, до гарантій, які є основними перепонами при отриманні кредитів аграріями. Застосування цих форм і видів кредитування розширить можливості аграріїв отримати кредитні ресурси в разі їхньої потреби й дасть змогу оптимізувати ціну кредитних ресурсів та оподаткування бізнесу

кредит; агрокредитування; банківський кредит; лізинг; вексель; кредитний ризик