Метою дослідження було визначення ролі характеристик людського потенціалу у формуванні управлінських рішень та функціонуванні виробничої діяльності. Методологічну основу дослідження становив емпіричний підхід із застосуванням описового, динамічного, структурного та порівняльного аналізу офіційних статистичних даних, аналізу відносних показників ринку праці, а також методу кейс-стаді та аналізу практик управління людським капіталом провідних аграрних підприємств. Результати засвідчили, що у період 2020 – середини 2025 років чисельність зайнятих у сільському господарстві зросла на 3,5 %, тоді як середньомісячна номінальна заробітна плата зросла з 9,737 грн у 2020 році до понад 21,413 грн у першому кварталі 2025 року, а за окремими спеціальностями перевищила 25,000 грн. За умов дефіциту робочої сили підвищення вартості праці посилило роль якісних характеристик персоналу в управлінні ресурсами. Встановлено, що інвестиції у кваліфікацію та мотивацію персоналу забезпечували приріст продуктивності праці на 5-15 % і зростання прибутковості підприємств на 10-20 %, тоді як результатоорієнтовані системи оплати праці дозволяли збільшувати обсяги виконаних робіт на 20-25 %. Частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті України у 2024 році досягла близько 17 %, що відображало структурні трансформації трудового потенціалу. Практики управління людським капіталом, проаналізовані на прикладі «Миронівського хлібопродукту», Kernel та Astarta-Kyiv, засвідчили скорочення плинності персоналу на 15-20 %, підвищення продуктивності праці на 10-30 % та зростання ефективності використання матеріально-технічної бази до 85-95 %, що дозволяло зменшувати операційні втрати на 15-25 %. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів аграрними підприємствами для підвищення ефективності управління персоналом і ресурсами
безробіття; продуктивність; компетентності; кваліфікація; заробітна плата; мотивація